Що таке сенсорна алалія та методика роботи при сенсорній алалії

Сенсорна алалія — це первинне недорозвинення імпресивного
(рецептивного) мовлення в дітей із достатнім рівнем сформованості
тонального слуху. 
Сенсорна алалія належить до найскладніших порушень
мовленнєвого розвитку. Водночас, не зважаючи на високий інтерес
практики до проблем корекції сенсорної алалії у дітей дошкільного
та молодшого шкільного віку, розробленість цієї проблеми в
логопедичні науці залишається недостатньою. Серед актуальних
проблем у вивченні сенсорної алалії слід назвати проблему
диференційної діагностики названої патології від інших порушень
психофізичного розвитку: сенсорних (глухота та туговухість),
інтелектуальних (розумова відсталість, затримка психічного
розвитку), аутизму. Тобто ці порушення можуть поєднуватись.
Простими словами сенсорна алалія це те порушення при якому
дитина може повторювати слова, звуки не осмислено , не розуміючи
їх значення. Послідовно за цим порушене вміння складати речення,
відповідати на запитання, тощо. Сенсорною алалією в логопедичній
науці називають первинний недорозвиток імпресивного мовлення
центрального органічного ґенезу в дітей з достатнім рівнем
сформованості тонального слуху (вміння розрізняти музичні тони).
Методика логопедичної роботи при сенсорній алалії.
Оскільки алалія являється порушенням і зі сторони психічних
процесів важливе місце приділяється розвитку цих процесів . На
підготовчому етап основна увага приділяється формуванню
немовленнєвих психічних процесів. У дитини розвивають зорове і
тактильне сприймання, довільну увагу, пам’ять, мислення. Великого
значення набуває робота з розвитку слухового сприймання, під час
якої у дитини розвивають диференційоване слухове сприймання
різних немовленнєвих подразників. Наприклад, за допомогою
іграшок, що звучать, дитину вчать диференціювати різні звуки за
гучністю, висотою, тривалістю. На даному етапі у дітей
пробуджують інтерес до звуків навколишнього середовища, до
мовленнєвих звуків, розвивають потребу, бажання і можливості
наслідувати їх, диференціювати немовленнєві і мовленнєві звуки.
Навчання розрізнення ряду неорганізованих звуків починають з
яскравішого, сильно вираженого звучання, потім переходять до
розрізнення тихіших, менш інтенсивніших звуків, ближчих між
собою, але уникають оплесків, тупання по підлозі, стукання по

столу. Далі вводиться сильний мовленнєвий звук, наприклад а, р,
який необхідно пов’язати з предметом або явищем. Ці вправи
проводять упродовж усієї роботи, акустичне навантаження
дозується. Одночасно розвивають мовнослухову увагу, навчають
дітей розуміти мовлення в конкретній ситуації, що є психологічною
передумовою сприймання мовленнєвого висловлювання.
На другому етапі основна увага приділяється розвитку навичок
розуміння мовлення поза конкретною ситуацією. З цією метою у
дітей розвивають слухову пам’ять, здатність впізнавати слова за їх
звуковими формами, формують вміння співвідносити слова з
предметами та діями. Звуки, які дитина починає сприймати,
виділяти, диференціювати, зв’язуються з предметом, картинкою,
дією, з конкретною ситуацією, стають їх позначенням. Спочатку
роботи для вироблення умовного зв’язку звучання та предмета
вибираються слова-еквіваленти, звукові комплекси (у - паровоз)
встановлюється і закріплюється зв’язок звуку (звукосполучень) з
предметом або його зображенням. Далі кожне слово отримує рухове,
зорове чи тактильне підкріплення.
На третьому етапі корекційної роботи у дітей формують
комунікативні вміння і навички. Педагог добирає завдання для
формування та розвитку фонематичних і фонетичних операцій, для
розвитку семантичної та лексикограматичної компонентів мовлення,
дитину вчать сприймати словосполучення і фрази. Слід зауважити
на тому, що на всіх етапах корекційної роботи педагог повинен
спиратися на зоровий аналізатор.
Звичайно це є довгим і непростим процесом. Важливе значення,
як і завжди має співпраця з батьками. Лише спільна робота може
привести до колосальних результатів.

Вчитель-логопед
О.С. Павловська