Фізичний розвиток дитини як запорука здорового майбутнього

У ранньому дитинстві закладаються основи здоров'я, виховуються основні риси
особистості людини. Сім'я, дитячі заклади та гуртки мають створити сприятливі
умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про
людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна
поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров'я. Міцне
здоров'я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах.
Фізичне виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку —
систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і
функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових
навичок і фізичних якостей.
У перші роки життя дитини фізичне виховання є основою всебічного розвитку
дитини.
Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це
фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим.
Фізичне здоров'я є головною умовою духовного і морального здоров'я дитини. У
період дитинства закладається фундамент здоров'я, формуються життєво
необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що
свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти
оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.
Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональних ознак
організму, основою якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими
генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.
Показниками фізичного розвитку є:
— антропометричні та біометричні дані: зріст, маса тіла, життєва ємкість
легень, об'єм грудної клітки;
— розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання , лазіння та ін.);
— рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості,
гнучкості);
— рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами
лопаток та ін.).
Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів
тіла та окремих його частин, а розвиток — диференціювання тканин і органів.
Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту
інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення,
а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак
процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні. Їх черговість і
послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.
Протягом першого року життя дитини процеси росту переважають над
процесами диференціювання. Особливо важливим є період новонародженості
(перші 2—2,5 місяці життя), коли організм пристосовується до позаутробних
умов існування: встановлюються легеневе дихання, постійний кровообіг,
самостійне травлення та інші життєво необхідні процеси. Від того, наскільки
швидко відбудеться процес адаптації, залежить ступінь фізіологічної
повноцінності та розвитку дитини в наступні періоди. Протягом першого року
життя довжина тіла дитини збільшується на 24,3—25,4 см, маса — на
6950—7300 г, протягом другого року вона виростає відповідно на 10—15 см і
2,5—3 кг. Далі темпи росту стабілізуються: щорічно маса тіла збільшується на
1,5—2 кг, а зріст — на 4—5 см.

У період раннього дитинства швидко розвиваються рухові можливості,
координація, зростає м'язова сила. Диференціювання центральної і
периферичної нервових систем зумовлює розвиток мовлення, емоцій тощо. У
дошкільному віці темпи росту знижуються і відбувається інтенсивний розвиток
фізичної сили, спритності рухів. Параметри фізичного росту і розвитку дітей не
є незмінними.
Отже, фізичне виховання сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини,
підвищенню рівня функціональних та адаптаційних можливостей організму.
Фізичне виховання пов'язане з іншими виховними аспектами, оскільки, як
зауважував В. Сухомлинський, турбота про здоров'я дитини є не просто
комплексом санітарно-гігієнічних норм і правил, а передусім турботою про
гармонійну повноту всіх її фізичних і духовних сил.
Стан здоров'я дитини є передумовою її успіху в будь-якій діяльності, адже
повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу працездатність
організму. Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує
роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню
розумових дій. Дитина вправляється у пізнанні навколишнього світу, у неї
розвиваються просторові уявлення, розширюється кругозір. Заняття фізичною
культурою і спортом загартовують її волю, активізують емоційну сферу.
Правильна організація фізичного виховання дітей сприяє пробудженню у них
інтересу до рухової активності взагалі, а також до конкретних видів фізичних
вправ. Розвиток інтересу до рухів відбувається на основі життєвої потреби
дитини бути сильною, сміливою, спритною.
Засвоюючи правила гігієни, дитина набуває навичок культури поведінки, а
організація фізкультурних занять з яскравим інвентарем, іграшками, у
відповідному одязі розвиває естетичні почуття.
Рухова діяльність у процесі фізичного виховання готує дитину до трудової
діяльності. На фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики виховується
дисциплінованість, виробляється прагнення досягти успіху, наполегливість.
Успішна рухова діяльність у колективі однолітків, позитивна оцінка зусиль
дитини дорослими, самоаналіз якості виконання вправ, радість співучасті у
рухливих іграх — усе це сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери.
Здорова, фізично розвинена дитина, як правило, вірить у свої сили, бадьора,
життєрадісна, повноцінніше опановує принципи шляхетної поведінки у
взаємодії з однолітками і дорослими, дбає про гармонійність свого буття,
уважна до інших людей.

Вчитель-реабілітолог Корецького ІРЦ
Раїса Кучерук